Філіп Феррарі де Ла Ренотьєр. Про цього чоловіка є багато легенд та бувальщин. Вважається, що ніхто з філателістів не перевершив його досягнень у формуванні колекції. Феррарі також зібрав велику колекцію чудових рідкісних монет. Але його королевою була філателія. Хто він? І яка доля його марок?
Філіп Феррарі народився 11 січня 1850 року в розкішному готелі Матіньйон у Парижі. До панування Людовика XVIII це приміщення слугувало для французьких імператорів. А нині -- це офіційна резиденція прем'єр-міністра Франції.
Але в 1850 році палац був власністю Рафаеле де Феррарі, герцога Галлієра. Це – батько Філіпа. Аристократ і фінансист. Разом з братом він вкладав кошти в будівництво багатьох будівельних проєктів у другій половині 19 століття, які змінили світ. Йдеться про залізниці в Австрії, Латинській Америці, Португалії, північній Італії та Франції. Будівництво Фрежюського залізничного тунелю та Суецького каналу також велося за інвестиції Ферарі. І ще було чимало проєктів по рекострукції Парижу.
Мати Філіпа Феррарі, герцогиня Галлієра була старшою племінницею принцеси Монако. Саме вона привчила сина до колекціонування марок. Він захопився цим хобі з 10 років.
Коли герцог Галлієра помер у 1871 році, Філіп отримав величезну спадщину, але відмовився від титулу герцога. Кошти почав витрачати на марки і в результаті зміг зібрати найбільшу та найдорожчу колекцію в історії. Мабуть, він був найбільшим покупцем свого часу в усіх європейських столицях. Філіп скуповував вже зібрані колекції іменитих філателістів та рідкісні марки. В його альбомах опинилися щонайменше сім марок Маврикія 1847 року. А це перші поштові мініатюри Британської Співдружності, які були випущені за межами Британії. Знаменита Британська Гвіана 1856 року – також була в його колекції. Серед інших відомих нині рідкісних марок – марка Швеції з помилкою кольору 1857 року та перші марки ранніх німецьких держав.
Все це багатство потребувало системності, тому в 1874 році Філіп Феррарі найняв провідного паризького торговця марками П’єра Мае для підтримки порядку в колекції. Той пропрацював на Ферарі майже 40 років. А ще були два секретарі, один з яких мав справу винятково з марками, а інший -- з конвертами та листівками. Для колекції була виділена окрема кімната, в якій стояли шафи з вентиляцією.
Феррарі був на стільки затятим покупцем марок, що майже ніколи не торгувався і платив відразу золотом. Нерідко через свої спонтанні рішення потрапляв на гачок до шахраїв. Так в його колекції з’явилися підробки. Сьогодні вони відомі в світі філателії як «Ferrarities» і багато хто має їх в своїх клясерах.
Але повернемося до часів Феррарі. Він заповідав свою колекцію Берлінському поштовому музею. Сам особисто розробив інструкції щодо її обслуговування та передбачив фінансування на це. Однак в музей це філателістичне багатство не потрапило…
В часи Першої світової війни Феррарі симпатизував Німеччині та Австрії. На початку цієї страшної бійні він проживав у Франції, але мав австрійське громадянство. У 1915 році поспішно покинув Париж і кілька сотень своїх альбомів залишив в австрійському посольстві.
20 травня 1917 року Філіп Феррарі помер під час відпочинку у Швейцарії. Він не дожив до того часу, коли його знамениту колекцію пустять з молотка…
Французький уряд конфіскував колекцію Феррарі в якості репарації від німецько-австрійського табору. Упродовж 1921 -1926 років її розділили на 14 лотів та виручили 30 мільйонів франків. Варто додати, що в ті часи післявоєнна Франція переживала страшну інфляцію.
Марки колекції Ферарі опинился в багатьох відомих на той час філателістів: короля Великобританії Геворга V, короля Румунії Карола ІІ, американця Артура Хінда, колекціонерів Альфреда Ф. Ліхтенштейна і Альфреда Х. Каспарі.
Так завершилася історія найбільшої в світі колекції, але залишилася пам’ять про її власника Філіпа Феррарі. В світі філателії його шанують за те, що зберіг чимало раритетів. У 1968 році Ліхтенштейн випустив марку в честь великого колекціонера.
Читайте також:
