Якщо ви читаєте філателістичний Facebook, то неодмінно знаєте Тетяну Фоменко з Харкова. Активна блогерка та амбасадорка філателії сьогодні – наша співрозмовниця. У цьому інтерв’ю про те, що марка – це інвестиція у свій розвиток. Як через марки можна і треба популяризувати країну в світі. Що випускати марки не тільки про війну – також патріотично. Чому не вийшов конверт з Курбасом і як можна було би реанімувати «Медобори». Про наші українські філателістичні реальності. І трохи про філателію в перспективі. Чи зможе марка знайти свою нішу, переформатуватися в високотехнологічному майбутньому. Отож, читайте. Не згодні? Подискутуємо.

Мої батьки почали збирати Україну після відновлення Незалежності, хоча в 90-х роках багато хто надавав перевагу російським маркам. 

-    Пані Тетяно, як Ви прийшли у філателію? Хто і що посприяло тому, що Ви стали філателісткою?
- Філателістом був і є мій батько. Він мене й привів. І прищепив любов до поштової марки. 
Сам він -- колекціонер з часів юності, коли приїхав навчатися до Харкова в 1960-х роках. 
Моє дитинство пройшло в Куп’янськ-Вузловий Харківської області. Це – вузлове місто. Батько вів там філателістичний гурток при Будинку культури для дорослих та дітей. Я біля нього постійно була. Все це мені передалося. З покоління в покоління можна сказати.
--А якою була Ваша дитяча колекція?
--В мене не було своєї колекції. Все збирав батько, а я за цим просто спостерігала.
Моя колекція почалася, коли мені виповнилося десь 17 чи 18 років. Я вже тоді працювала, мала власні кошти і вирішила, що хочу мати щось окреме в марках. Тоді почала збирати марки на тему «Коти» і «Собаки». 
Паралельно я збираю ще всі українські марки. Мої батьки почали збирати Україну після відновлення Незалежності. Хоча в 90-х роках багато хто надавав перевагу російським маркам. 
В нашій родині завжди підтримувалося українське марковидання.

Розуміли, що до певної міри були якісь втрати в якості. Хоча я не можу сказати цього про графіку. Ми ж мали марки з потужними роботами українських художників. 
Були ще проблеми з отриманням цих марок. Якщо ти жив у Харківській області, то марки можна було придбати тільки в Харкові. Це було не завжди зручно. Але ми розуміли, що всі ці проблеми – тимчасові. І поступово все це вирівнялося і вирішилося.


Вся родинна колекція українських марок зараз в мене і вже кілька років поспіль я займаюся її наповненням. І паралельно в мене – «Коти» та «Собаки». Це -- для душі. Маю марки з різних країн світу . Іноді не встигаю за всіма новинками, бо ж я збираю марки не тільки ті, які безпосередньо присвячені цій темі, а й художні мініатюри іншої тематики, на яких є коти чи собаки. І це мені теж треба.

«Філателія Харків» -- мій щоденник про марки

-На скільки я розумію з Ваших публікацій, донедавна Ваша професійна діяльність також була пов’язана з філателією.
- Я працювала на Укрпошті. Я йшла туди працювати з поштовими марками. Колись поштовий оператор створював у великих містах окремі підрозділи філателії. Були стаціонарні магазини філателії. 
Їх закрили. Давайте чесно казати, що хоча Укрпошта пише: «Ви можете придбати марки в Постмаркеті, на відділеннях та у магазинах філателії», але юридично магазинів філателії в структурі Укрпошти не існує з осені 2023 року. Спочатку закрили центральний магазин в Києві (той що знаходився на Старокиївській), а потім позакривали ті магазини, які були в областях. Людей перевели у відділення і туди ж передали матеріальні цінності. Марки продають оператори поштового зв’язку. 
-    Що сьогодні найбільше мотивує Вас вести сторінку «Філателія Харків» у Фейсбуці?
-Я починала вести сторінку на Фейсбуці в 2020 році. Тоді було прийнято рішення, що в Харкові відбуватиметься Національна філателістична виставка. Я долучалася до організації цього заходу, як філателістка. Зараз ця сторінка не наповнюється, але вона є і на ній можна побачити всі матеріали з виставки. 
Але… виставка закінчилася. Підсумки підбили. Все завершили. І хотілося якогось продовження. Я маю чим поділитися з людьми. Хочу це робити. Тож захотілося мати простір, де я зможу говорити про марки. Працювати далі зі сторінкою виставки в мене не було бажання, тому я створила сторінку «Філателія Харків». Кілька разів змінювала назву. Нещодавно в описі профілю додала, що це -- простір про філателію та Postcrossing. Це два напрямки, за якими мені цікаво спостерігати. Ця сторінка – мій щоденник, якісь мої рефлексії щодо марок, конвертів, того, що було, що є, що планується. Це -- мій щоденник про марки. Мій простір, де я можу порозмовляти інколи сама з собою. 
- А Ви займаєтеся посткросингом?
- Я почала цю справу разом з сином з 2012 року. Маю окремий акаунт на офіційному сайті, який я зробила з запитом саме про марки та поштові відділення, а також про розвиток пошти. Там вказано, що мене цікавлять всі листівки, пов’язані з поштою, марками, лям. Прошу, щоб люди мені повідомляли, де вони купують марки, чи є якісь музеї пошти в їхніх містах. Мені про цеистуванн розповідають у листівках. 
- Що цікавого вам траплялося отримувати в системі посткросінгу?
-Отримувала своїх улюблених котів і собак для особистої колекції.

Знаєте, люди навіть діляться прислів’ями та віршами про цих тварин, пишуть про фільми та книжки. Я намагаюся шукати це і читати в оригіналі англійською. Правда, в останні 10 років і в нас багато перекладеної літератури з’явилося. Тож де що можу читати українською. 
Синові в ті роки цікаво було отримувати лицарів та роботів. Багато цікавих листівок з лицарями приходили з Європи. 
Багато всього приходило з акаунту, який пов'язаний з поштою.

Люди дуже відповідально до цього ставляться. Мені надсилають листівки з музеїв пошти. Пишуть про зустрічі філателістів та потскросерів, навіть про фестивалі паперової продукції. Все ж це пов’язано: блокноти, журнали, каталоги. 
До повномасштабного вторгнення випадали й адреси з Росії та Білорусії. Після 24 лютого 2022 року українська спільнота посткросерів звернулася до ініціаторів цього проєкту з проханням, щоб українці не отримували листівок з Росії. До великої війни я відправляла в Росію листівки про те, що Крим та Донбас – це Україна. Наталія Малиновська розповідала вам, що приходило у відповідь. Мені те ж саме: цей проєкт – не про політику.
Ми також зверталися, щоб участь росіян в проєкті посткросінгу була обмеженою. Але отримали відмову: їх не відсторонили. Нам написали у відповіді, що це проєкт про обмін листівками, а не про політику. І що не потрібно обмежувати права людей, які хочуть обмінюватися. Зі своєї сторони, я розумію, що йдеться про фінанси. Сайт працює таким чином, що кількість отриманих і відправлених листівок має балансувати. Росія – потужний гравець в посткросінгу і якщо її вилучити із системи, то буде удар по цій мережі. І у фінансовому плані, і, напевно, в технічному. Думаю, що ініціатори проєкту до цього не були готові. Але варто сказати, що зараз люди різних країн, які беруть участь у Postcrossing це про неймовірну підтримку України. Отримуєш багато листівок з різних країн на яких написано «Слава Україні!» і люди розповідають як вони своїми громадами збирають волонтерську допомогу, чи підтримують наших переселенців. 

Маєш в чомусь потребу – сам це організуй

- Харківська спільнота філателістів. Хто ці люди? Як комунікуєте між собою в нинішні часи?
- Офіційно товариство філателістів у Харкові існує. Є голова цього товариства. якого вже багато років не переобирали. Зараз зустрічі, на скільки мені відомо, не проводяться. По-перше, цим ніхто не займається. По-друге, потрібно мати місце для таких зібрань. Для цього треба бути ініціативними. Голова товариства втратив інтерес до організації таких заходів. Взагалі певний період під час повномасштабного вторгнення він і не жив у Харкові. В 2022 та 2023 роках харківські філателісти якось спонтанно зустрічалися десь у парку на лавочках, щоб поспілкуватися, побачити один одного. Потім були зустрічі в робочому приміщенні одного із філателістів. Зараз цього теж немає. В Києві та Львові ці заходи відбуваються активніше, бо є кому це організувати, подбати про приміщення, і так далі. Львівське товариство має сайт і досі його наповнює. Кияни створили групу у фейсбуці та в телеграмі. Таким чином вони комунікують між собою. В Харкові такого немає. 
Я не приходила на зустрічі філателістів у Харкові в останні роки (з 2021 року), бо мені не цікавий їх формат. Там люди більше просто спілкуються між собою, а не про філателію.
-- А який формат був би цікавий особисто Вам?
--Цікаво, якби було спілкування про якісь тематичні колекції. Ми, звісно, не можемо, часто запрошувати художників, як це роблять кияни. Але є й митці, які живуть в Харкові чи поблизу Харкова і можна було би з ними спілкуватися. І створення випусків обговорити. Про те, що вийшло в світі мені цікаво. Міжнародні філателістичні виставки – теж тема для таких обговорень. 
-- От Ви пишете про книжкові клуби. Доречно збиратися філателістам в такому ж форматі?
-Це – ідея. Можна було би говорити про марки, про постатей, які на них зображені. Можна запрошувати різних цікавих людей. У Харкові багато таких форматів. Клуби, лекції… Цим потрібно зайнятися. Можливо, колись цим займуся я. Маєш в чомусь потребу – сам це організуй. Поки я не маю на цю справу морального ресурсу…
-- Було би круто, якби Ви знайшли в собі сили і започатковували такий формат. Філателія заслуговує на те, аби бути популярною. І щоби молоді люди цим зацікавилися. Філателістка Наталія Малиновська в інтерв’ю для нашого сайту висловила таку думку, що «українська філателія старіє» і що розвитком дитячої філателії в нас ніхто не займається. Чи погоджуєтеся Ви з цим? Чи існує рецепт вирішення проблеми?
-- Я би так не сказала, що українська філателія старіє. Вона, як і будь яке хобі, потребує фінансів. Буває, що з філателії йдуть навіть ті люди, яким прищепили інтерес до неї ще в дитинстві. Потім вони повертаються у зрілому віці, коли можуть дозволити собі купувати те, що їм до вподоби. 
Я не досліджувала віковий зріз у філателії. Але, мені здається, що здебільшого це люди, яким приблизно 50 років. До філателії приходять і до неї повертаються. Це – недешеве хобі. Та ж пані Наталія Малиновська вам зізналася, що вона зараз не може купувати все, що їй хотілося би. Фінанси – важливий аспект. Діти зацікавлені у філателії, якщо їм про це розповідати і показувати. Але не завжди батьки можуть виділити кошти на таке хобі. 
-    Як на мене, то проблеми не тільки з фінансами. Інформація про філателію з’являється не так часто. Звісно, можна покопатися і щось знайти в соцмережах. Якщо говорити про громадські організації, то вони іноді мають статус закритих клубів. Можливо, у Вас інша думка з цього приводу. Але мені так здається, що наші аси філателії не дуже хочуть впускати до свого світу нових людей. Якби було трохи більше лояльності до аматорів та новачків філателії, то ця спільнота могла би бути більшою. 
-    Я погоджуюся, що є комплекс проблем. Про закритість товариств – також, частково, правда. Є люди, які не готові ділитися тією інформацією про філателію. Не всі мають бажання показувати свою колекцію. 
Ще ж потрібно зважати на те, що дітей і підлітків зараз важко чимось вразити. Є маса доступних ресурсів, які їх можуть зацікавити. Філателії тут трохи важко пробитися. 
Але я оптимістично дивлюся в майбутнє. Не думаю, що колекціонування поштових марок як хобі зникне. 
-- От в Данії можуть зникнути поштові марки, бо там прийняли рішення, щоб більше не відправлятимуть паперових листів. Микола Кочубей в розмові зі мною пожартував, що, мабуть, там немає художників, які вміють малювати марки. А от в нас є. Так що й поштові марки будуть.
-- Якщо марки й не будуть виконувати функції знаків поштової оплати, то філателія залишиться на рівні вивчення та колекціонування того, що вже було. А можливо, марки все ж будуть в ролі пропаганди. Хоч мені це слово зараз дуже не подобається. Але я хочу сказати, що є ніші, де марки будуть існувати паралельно з чимось. Кіно ж нікуди не зникло. І паперові книжки залишилися, хоча скільки було скептицизму щодо цього: є ж електронна книга, і аудіо, але ж і паперові досі є. І книгарні є. Чи зможе марка знайти свою нішу, переформатуватися? Можливо, тоді, відкриються й інші перспективи в плані колекціонування.

Підходи до марковидавництва в Україні залишаються на рівні минулого

-- Для того, щоб залишилася паперова книга працює ціла індустрія. Там крім духовного є ще чимало вдалих маркетингових ходів. Книги мають цікаві формати...
-Зараз книги на 30% сам автор і те, що він пише, а решта -- це про маркетинг, про дизайн, запах, доповнена реальність. QR-коди в книжках з посиланнями на музику, відео і все інше. Це все можна адаптувати і у філателії. Якщо подивитися, на деякі країни Європи, Китай, чи Японію, то вони під марку випускають великий асортимент додаткової продукції, починаючи з конвертів, листівок, презентаційних аркушів, буклетів. Ці буклети – різних типів. Така продукція зацікавлює людей з точки зору привабливості та додаткової інформації. 
Можна ж реалізовувати спільні проєкти з марками. У нас вони чомусь, якщо й починаються, то швидко закінчуються. 
- Пам’ятаєте, була марка з козаками, де по QR-коду можна було перейти на мультфільм. Але ж вже не можна…
-    Все, що стосується паперової продукції знаходить сьогодні свої шляхи, як презентувати свій товар і як залучати до нього нових людей. В Україні підходи до марковидавництва залишаються на рівні минулого. Може 30 чи 20 років тому це й працювало, але зараз підходи мали би змінитися.
Давайте подивимося на останню виставку, що відбувалася в Одесі. Було красиво заявлено: «Будемо залучати молодь». Яким чином? Там не було жодної екскурсії. Жодної зустрічі. Певних інтерактивів. Молодь не прийде просто подивитися на стенди. Потрібно, щоб був хтось, хто би розповідав, що це і для чого. Яка від цього може бути користь. А користь така, що через марки можна вивчити історію, познайомитися з літературою, і розширити свій кругозір. 
-    Як оцінює роботу Укрпошти як емітента поштових марок?
-- Повторюся: мені імпонує як інші галузі з паперової індустрії знаходять свій шлях. З маркою потрібно поступати так само, а не акцентувати на тому, що це – винятково знак поштової оплати. Бо й тут вона починає втрачати свої позиції. Адже є електронна марка. Застосування електронної марки юридичними особами в нас стримується тільки через те, що не дуже добре працює програмне забезпечення. Якби все було легко, доступно і без збоїв, то багато хто з користувачів марок, як знаків поштової оплати, перейшли би вже на електронну марку. 
Укрпошта намагається просувати марки. Є певні маркетингові ходи. І мерчі випускаються. Але є відчуття, що вони починають якийсь проєкт і кидають його. Немає логічного завершення. Це так не працює. Зробили урочисте спецпогашення – і забули. Є багато проєктів, які не підв’язані під марку, чи Укрпошту, як поштового оператора, але вони поєднані з тією тематикою, на яку виходить марка. На цьому можна зіграти. Але цим потрібно займатися. В Укрпошті зацікавлені, щоб люди купили марку станом на той момент, коли вона вийшла в обіг. На перспективу ніхто не працює. 

Ажіотаж з кораблем – на 95 % не про філателію

--    Те що після марки з кораблем інтерес до філателії особливо не зріс, це --закономірність?
--    В той момент марка спрацювала не як знак поштової оплати, а як символ. Там багато факторів, чому у філателію разом з кораблем не прийшли нові люди. Хоча й не можна сказати, що вони не прийшли. По тому ж Харкову це помітно. Змінився склад філателістів. Частина людей відійшла з віком. Частина переїхала в інші країни. Частина наших філателістів загинули на фронті... 
Прийшли ж і нові люди, які зрозуміли, що марки це про історію. І вони залишаються з українськими марками досі. 
Перший корабель це було про супротив, про символ того, що ми втримаємося, що ми не впадемо. От люди й купували ту марку, але у зацікавленість філателією це не перейшло.


Ажіотаж з кораблем – на 95 % не про філателію. 
--Які українські випуски воєнного періоду Ви вважаєте найбільш вдалими?
--Я ставлюся до марки як до художньої мініатюри. Мені важливо, щоб це було гарно з естетичної та змістової точки зору. Важливо, щоб були сучасні тенденції в графіці. 
З цьогорічних марок мені подобається випуск до Дня Гідності і Свободи.

Подобається випуск до Дня ракетних військ та артилерії. Там дуже класна робота художника. Але аркуш… 8 однакових марок…

Це – нудно. Втрачається сенс.
Мені подобається випуск «Буде тобі, враже, так як відьма скаже». Тут є і посил. І вдале художнє виконання.


В 2024 році мені подобається випуск з тризубом. Він -- цікавий з художнього аспекту і спонукав людей шукати інформацію про те, що там зображено.


Продовження серії «Комахи» -- гарні марки.


Дуже гарний блок до річниці супротиву «І буде весна». Тризуб – в центрі і навколо нього ці марки з фото.

Зараз вже мало випустити марку з малюнком. Треба аналізувати, яку інформацію донесе цей сюжет, і як скомпонувати аркуш чи блок, щоби воно запам’ятовувалося і викликало зацікавлення щось далі досліджувати. 
Я говорю про себе. Мені потрібна марка не просто для того, щоб купити і покласти в альбом, а щоб шукати далі. А що це? А для чого це?
-- І в українській філателії є немало прикладів таких вдалих рішень з аркушами, як Ви вже згадували. От взяти би до уваги ту ж серію «Виноробство України».


- Як в багатьох країнах Європи випускають марки? От ввели марку в обіг. Може бути рулон тих марок на самоклейному папері. Це -- для потреб поштової оплати. І в окремому форматі виходять три марки з купоном, чи блоки з додатковою інформацією. Те, що для поштової оплати – одне. Для колекції чи в якості сувеніру -- інше й цікавіше. 
У нас все це йде гамузом. Може колись це працювало. Але суспільство змінюється і запити суспільства до того ж мистецтва також змінюються. Потрібно це враховувати.
Мені подобається формат буклетів, який практикується в європейських країнах. Не сувенірні папки, як у нас, а буклети. Їх зручно зберігати. Вони мають різні цікаві форми. Туди ж можна додавати QR-код, який вас відведе до якогось аудіо чи відео, або прочитати історію десь на якомусь ресурсі. Можна було би співпрацювати з медіа, які пишуть на історичну чи мистецьку тематику. Це би дало новий поштовх в розвитку філателії.

…подобається погашення спеціальними штемпелями

-    Ваше ставлення до активності випусків в межах проєкту «Власна марка».
І, до речі, який термін Ви вживаєте «власна» чи «персоніфікована» марка.
-- Я називаю їх поштова марка за проєктом «Власна марка» (власною маркою»), або поштовою маркою з тематичним купоном. Адже сюжети зображені якраз на тематичних купонах. Мені не подобається, коли кажуть: лімітований випуск, обмежений тираж. Адже проєкт передбачає, що зображення на купоні не вийде таким тиражем, як поштова марка. 
В 2022 та 20023 роках Укрпошта не проводила спецпогашень, а зараз вона повернулася до цього і додатково є ще й випуски «власної марки». В цьому плані я буду завдячувати цьому проєкту, бо він повернув спецпогашення.

Завдяки цьому ми можемо розширити те, про що говорить філателія. Бо якщо вести мову про офіційні випуски, то вона говорить і не договорює. Якесь таке в мене відчуття. 
Але говоримо про «власну марку». Якби Укрпошта не виставляє ці випуски, як щось таке лімітоване, ексклюзивне, тільки в нас і тільки зараз... І це більш цінне, ніж звичайна поштова марка... Власна марка – це просто один із варіантів, як можна використати марку і цей купон з інформацією. Він має право на існування.
Нам не потрібно сьогодні стільки марок для прямих функцій оплати. Але в є багато подій та особистостей, які би хотілося просувати через поштову марку. Тому проведення погашень спеціальними штемпелями та паралельно залучення цієї «власної марки» – це не погане рішення. 
Але в мене є багато питань до проєкту «Власна марка» коли це приватні замовлення. Бо не завжди ініціатори випусків дотримуються авторського права і не правильно його трактують. Я вважаю це неповагою до авторів художньої графіки.
-    Кого із відомих людей Харкова і Харківщини Ви вважаєте достойними, аби в їхню честь випустили поштові мініатюри, але за понад 30 років Незалежності таких марок так і не з’явилося? Я – не харків’янка, але хотілося би марку про Леся Курбаса, скажімо.
- Я б не говорила саме про Харків і харківців, а в цілому про Україну. Мені не подобається і не подобалося раніше, коли відбуваються певні розділення між регіонами та областями. Це не дуже добре виглядає в плані державності. Є люди, які народилися в Харкові чи на Харківщині, чи на Слобожанщині за часів російської імперії. Є люди, які тут працювали чи навчалися, а потім поїхали і реалізувалися в інших регіонах. Чи певний час тут проживали. Як той же Курбас. Його театр був у Харкові. Але ця особистість -- відома в усій Україні. І так -- марка про Курбаса потрібна. І про «Березіль» -- також. 
Якщо мені не зраджує пам’ять у 2022 році мало бути погашення спеціальним штемпелем під випуск конверта з оригінальною маркою. В театрі імені Шевченка  (а це – колишній «Березіль») планувався вистава. Навіть був прогін. Були змонтовані декорації. Ми розмовляли з деякими людьми з театру про випуск конверта. Планували зробити погашення спільно з театром. Але цього не сталося через повномасштабне вторгнення. Хоча виставу в театрі якось переробили і таки зіграли, а от з конвертом не вийшло.
Але в аспекті вашого питання я би говорила про історичні події регіонального характеру, які варті того, щоб бути вшанованими на офіційних поштових марках України. Ігор Юхимович (Смілянський -- генеральний директор Укрпошти, авт.) заявляє, що зараз виходять марки тільки на воєнну тематику. Події, актуальні для Харкова, пропустили. Я маю на увазі 200 років з часу заснування пожежної охорони. Коли був 175-річний ювілей, то було погашення і конверт. А 200-річчя проігнорували. Це було в 2023 році. Нічого у плані філателії не відбулося, а підрозділ, який є частиною ДСНС під час війни в Харкові працює дуже активно, зважаючи на те, що в нас постійно пожежі через обстріли. Вшанувати роботу цих людей було би варто. 
Мені подобається погашення спеціальними штемпелями. Багато подій можна було би вшанувати в такий спосіб: театральні вистави, випуски книжок… Марок стільки не навипускаєшся, а спецпогашення можна було би робити до цих подій. Так само в цьому році був ювілей Харківському метрополітену. Укрпошта промовчала. А звернення було і від міста, і від філателістів. 
-- Добре, що війна не вбила випуску до 300-річчя Григорія Сковороди. Це ж теж подія, яка не мала стосунку до війни. Хоча чого? На конверті було зображення зруйнованого музею в Сковородинівці. Планувалося зібрати кошти на відновлення з цього випуску. 
--Я була частково дотична до процесу. Починалося все дуже гарно. Перша леді Олена Зеленська поїхала в США до Нью-Йорка. Виступала там. Розповідала про зруйнований музей. Там презентували тоді цей поштовий блок. Міністерство культури підключилося до просування.

Але потім, не знаю чому, цей зв’язок втратився і просування не відбулося. Всі змовчали. 
Через рік Харківський літературний музей спільно з музикантами Сергій Жадан, Ірена Карпа, Олег Каданов, Юрій Гуржи випустили музичний альбом SKOVORODANCE.
Він вийшов на стрімінгових платформах, а потім був випущений вінілова платівка. Була промоція цієї платівки. Не знаю, яким чином, але до цього долучилася і Укрпошта . В поштові відділення кожної області на один день приїздила ця платівка і там звучала ця музика. Люди могли підійти і ознайомитися, що це таке. Вони дізнавалися, що це – Сковорода. Що Сковорода -- це не про 300 років тому. Сковорода – це те, що слухає зараз молодь, те, під що вона танцює, цитує, співає. Програвач був, платівка їздила… Можна ж було і про поштовий блок зі Сковородою поговорити. Цього не зробили. Ніби Укрпошта й була залучена, бо це на її території проводилося. Але чому ви не поговорили про свою марку? Чого поруч з цим програвачем не поставити поштовий блок та конверт першого дня? Все це можна було зробити. І спеціальне погашення можна було зробити, випустивши листівку додатково. У 2022 році листівки ж не було. 

Якщо марка живе одним життям з країною…

-- Взагалі той страшний 2022 рік вбив кілька класних українських філателістичних випусків. Я маю на увазі поштовий блок «Медобори», марку до 200-річчя Олекси Новаківського та блок про Катерину Білокур. Чи виправданими були рішення щодо цих марок?
-- До кожного з цих трьох випадків потрібно підходити окремо. «Медобори» мали з’явитися в обігу 25 лютого. Ці марки роз’їхалися по регіонах. Коли почалося повномасштабне вторгнення стало не до цього. Мали не продавати, а продавали, бо відбувся збій комунікації в перші дні повномасштабного вторгнення. Я до цього лояльно ставлюся. Але тоді потрібно було всю філателію поставити на паузу. Не потрібно було вводити в обіг марку з Новаківським. Ніхто ж не розумів, що буде далі. Давайте говорити відверто. 
Було прикро, бо проігноровані ювілеї і пам’ятні дати. Але на той момент була пауза. Те, що ці марки попали під дію Закону, бо мали номінали «V». Це не провина Укрпошти, марок і філателії. В цьому винні росіяни. 
Про Білокур взагалі до кінця не зрозуміло, що відбулося. Є тільки колуарні бесіди. Вважаю, що цей блок можна було би перевипустити. Його ж взагалі не було в обігу. Можна було змінити номінал і перевипустити. Можна було би звернутися до Всесвітнього поштового союзу про це, щоб не порушувати рекомендацій цієї організації. Може щось побачимо в 2027 році... З «Медоборами» і Новаківським – все складніше. Перевипускати їх з новим номіналом не можливо. 
Але от була в нас юнацька філателістична виставка «Медобори». Чому не можна було під неї виставку в іншому якомусь форматі виді випустити ці сюжети? Хай би це був не блок, а окремі марки. Якби була Укрпошта зацікавлена, то цей випуск можна було би реанімувати. 
-- Війна є виправданням того, що немає тематичних випусків марок?
-- На мій погляд, ні. Нацбанк має тематичний план. Так, вони його коригують щомісяця. А в нас так: хтось щось знає… Десь просочується інформація від художників, які дружать з філателістами. Якісь постійні закулісні розмови та ігри. Це ж не на користь філателії. Філателію й так колише в різні сторони, а тут ще й якість постійні таємниці та інтриги.
-    Які Ваші побажання щодо майбутніх випусків українських марок?
- Хотілося би бачити на марках людей, які залишили вагомий вклад в літературі, культурі, в науці. Чимало з них були не заслужено забуті свого часу. Або їхні досягнення приписували іншим людям. Є політики та громадські діячі, які відстоювали українство та Незалежність України. Хотілося би бачити марки про них в їх честь. Там цілий пласт.  
Архітектура в нас страждає від обстрілів. Про це можна говорити. Якщо марка живе одним життям з країною та презентує її за кордоном, то чому ми зараз про це все мовчимо? Чому не доносимо це світові? В нас страждає не тільки архітектура, а й природа. Багато людей у світі збирають флору і фауну. Такі марки були би цікавими для людей всього світу. І тут також є зв'язок з війною. Бо ми в усьому цьому живемо.
У нас є чудові серії «Міста Героїв», «Героїчні професії», є марки про наших військових. Все це, безумовно, потрібно. Але фільми, книги, винаходи, мистецтво. Про все це можна розказувати через марки. І в такий спосіб повідомляти світові про наш величезний культурний вклад. Ми мовчимо про інші аспекти нашого життя і не транслюємо цього світові так, як би мали транслювати.
Попри те, що йде війна, людей, які цікавляться нашими марками і відправляють листівки через Посткросінг не поменшало. Хоча це дуже дорого. Посткросери використовують авторські листівки. І наші митці зайшли на цю площину. Вони це розвивають. Листівки відправляються з марками. Якби ми випускали марки не тільки воєнної тематики все це працювало би ефективніше. Ми би презентували себе не тільки як країну, де триває війна, а й як країну з потужною історичною та культурною спадщиною та потенціалом. Як країну з неймовірною природою. Дуже різною. Від гір до моря. Від лісів до степів.
-    Чи варто сьогодні інвестувати в марки?
- Я так не думаю. Я сприймаю марку тільки як художній витвір. Це – інвестування в своє хобі та свій розвиток. 
-    Які поради дасте філателістам-початківцям?
-    Марка – це інформація. Якщо людина почне займатися філателією з цієї точки зору і для душі , то це буде хороша інвестиція в себе. Вирішіть, що будете збирати. Завжди хочеться мати більше, але важливо почати з чогось маленького. Потім розширюйтеся. Інколи поповнення колекції призводить до цікавих знайомств та подій. Ніколи не зупиняйтеся в пошуку інформації. Ніколи не зупиняйтеся в своєму розвитку. 
 

Оксана Лукашук

 

Читайте також:

«Все, що я малюю -- про Україну», -- Миколай Кочубей

«Філателія – це ще один інформаційний фронт нашої держави», -- Наталка Малиновська